Стара Планина. Сербія. Бурек

розміщено в: Без категорії | 0

В моєму уявленні Світ кожної людини нагадує павутину. В центрі – помешкання і місця, де людина проводить більшість життя. Дорогі місця, правдива батьківщина. Ниточки павутини – то місця, якими мандрував і бачив на власні очі. Кінець ниточки – то кінець своєї особистої ґеографії. В когось та павутина зовсім худа, є люди, шо і найближчу гору не видряпувалися ані разу за життє, знаю таких. В когось павутина жирна та розлога, вкрита росою – любит людина мандри і ногами стоптала не одну стежину. Знаю і таких. Але суті то не міняє – то все одно павутина. Людина не годна побачити весь світ, зазирнути в кожну шпарку. А якби і була би на то здатна, як камера Гугла, то насолода від того була б пуста, як в тотієї камери від знимок. Ніц а ніц. Хтось би попав від такої обмежености в депресію, тілько не греки. То найменше подорожуючий нарід, більшість нігди з Греції не висувалась. Бо вони справедливо кажуть, же від народження і до скону не встигають оглянути і десятої часточки своєї коханої Греції, то пертисі десь за світи безглуздо. Я особисто підтримую діда Ворона, який дожив до 104-х років і казав мудро: «Добре, якщо маєш дяку і маєш за що мандрувати. А якщо не виходить – нічого не втратиш. Усі світи можна побачити в собі, усі знання можна відкрити в собі…». Люблю я ті гори, жию тут, обійшов би всі, та троха заклопотаний. Але журитися з того не варто, бо вихід все є. Як не годен побачити, то мо спробувати на смак і на нюх? Бо не даремно людині не тільки вочі і вуха дані, а ше й носа з ротом.

Воля Ваша вирушає у кулінарні мандри горами Европи. Сім масивів, сім регіонів, сім сторінок у меню. Йду відси великим колом на південь, через Залізні ворота у Стару Планину. Далі знову на південь, там си троха покручу – Родопи, Рило, Динари. Звідти почерез Адріатику переберуся до Апенін і хребтами поверну до Альп. Альпами вже на схід попрямую до Татрів і так си верну домів в Карпати. В Піренеї заходити не буду – то не по дорозі.

Зупинка перша. Ранок. Позаду Карпати. До слова, чи ви знали, шо Україну нашу Карпати так тілько легонько черкнули краєм. Ті Карпати, які більшість знає і любить – лише їх незначна частинка. А левова частка перепали Румунії і Словакії, ото воістину карпатські країни, дивітси карту. Але Карпати вже позаду, ми до них ще повернемося. А тут, відразу за Дунаєм, зачинається Стара Планина. Сербія.

Map

Час снідати. Ліпимо сербський бурек. А сусідні болгари називают той пиріг баница. Їдять його поправді всі на Балканах, бо як були під турками, то від них си навчили тієї смашної страви. Фокус сього пирога – спеціальне тісто філо. Тонке-тонюньке як папір, так його треба розкачати чи розтягти. Начиняют по різному, але в горах то перша річ бринзою, ясна справа. І масло, правдиве вершкове, багато, той пиріг масло любить. Закручується тоте тонке тісто, щедро перемащене начинкою, в трубочки, а трубочки накручують равликом в бритванку. А можна і прямокутний зліпити, як кому пасує. Пхаємо пиріг до братрури і файно випікаємо, аж зарум’яніє. Серби і болгари їдять тоті пироги з квасним молоком, чи йогуртом, чи айряном – то квасне молоко розбавляют водов, ліпше мінеральнов. Страва дуже ситна і ногам сили додає фест. Смакуйте.

Burek

Географічна довідка. Гірська система Стара Планина є продовженням Південних Карпат, відрізана від них рікою Дунай в ущелині Залізні ворота. Давня назва цих гір – Балкани – дала ім’я усьому Балканському півострову. Стара Планина майже повністю лежить на території Болгарії і частково – Сербії. Болгарію ці гори ділять навпіл. Гори простягаються від Чорного моря на захід на п’ятсот п’ятдесят п’ять кілометрів, найвищою вершиною є гора Ботев (2376). Гори вкриті лісами, переважно дубами, буком, грабом, є хвойні породи. На більшій висоті ліси змінюються полонинами. Гори дуже старі, ерозія згладила північні схили, проте південні все ще досить обривисті. Гірська система Стара Планина є розмежувальною лінією між двома погодними системами, через це ці гори досить вітряні.

Залишити відповідь