Мандрівка горами Европи триває. Стара Планина, зупинка друга. Під ногами привітна болгарська земля, будемо знайомитись. Хочеш взнати людину – гостися з нею за столом, хочеш зрозуміти народ – куштуй національну кухню. Кухня – то візитівка країни. По традиційних стравах можна скласти перше враження, а воно все найвірніше.
Болгарська кухня не вважається «високою». Тут готуют ситно і наваристо, аби файно і смашно попоїсти і не ходити цалий день голодним. Скажу вам про дві речі, шо тре пам’ятати про їх кухню. По-перше, болгари дуже люблят і всюди підсипают багато різних приправів, м’ята, чабер і всі перці – то гет всюди. По-друге, вони всьо готуют довго на малому вогни. Через тоті приправи і довге готування то виходить таке запашне, шо не годен слів підібрати. Але до діла.
Уявімо, шо в нас зараз обід. Організм просить рідкого. В болгарів є два слова для того. Перше, суп, або можете спитати зупку, вони зрозуміют. Зупка – то шось таке ріденьке, легоньке, бульбинку в тарілці ложков поганяти. То не про нас. Нам треба шоб наїстись, нам потрібна Чорба. Ото вже зупа густа і навариста, з купою кальорій. До слова, слово чорба є у всіх балканців, ше турки занесли. А через то, шо болгари дуже поважають квасолю, то першим ділом варят з неї знамениту боб-чорбу.
В боб-чорбу кладуть гарно вимочену квасолю, ліпше вирощену в горах, цибульку, морквину, болгарський перець, де ж в Болгарії без него, ше помідори, пастернак, троха селери, паприки, шавлії, базиліку, петрушки, но і м’яту, певна річ. Варят, а точніше – томлять довго, але добре пильнують, аби квасолька де не трісла, має бути цілою. Боб-чорбу подають і їдять з люта чушка – то гострий перець, і шарена сол – то така їх приправа де змішують чабер, чаман, паприку, кукурудзяне борошно і сіль. В шарена сол треба обмокувати хліб і прикусювати. Смашного!