Зупинка VII. Спліт. Сарма.

розміщено в: Без категорії | 0

Балканський відрізок моєї мандрівки завершується. Позаду Стара Планина, Рила, Родопи, Пінди, найвищі вершини Динарських Альп. Попереду Апенніни. Лишилось тільки востаннє відвечеряти у гостинних хорватів та знайти пором. Бо Апенніни – то в Італії, а Італія – то по той бік Адріатичного моря. Потрібен пором, чи човен, чи хоч пліт якийсь. Є поромна переправа в італійський Бар. Але від Бару далі до гір чималий шмат дороги рівнинами. Є переправа до Венеції, але то вже всі Апенніни позаду. Мій порт призначення в Італії – Пескара. Саме те. Хребти Апеннін з найвищими вершинами во зразу за воротами, і якшо кому до Риму тре на сповідь – то зовсім близенько, тільки піднятися на три кільометри від рівня моря вгору і знову до нього спуститися на три кільометри. Якихось шість по  вертикалі і ще двіста по прямій. Дурниці для нас. В порт Пескара пливають пороми з хорватського міста Спліт. Готуйте десь пів сотку евро, не менше. Шо так дорого? Не знаю… Може вони ше веслами гребут??

Split

Отже, прямую в Спліт. Містечко розміром з Франківськ, втиснулося в соснові ліси між підніжжям Мосорських гір, що спускаються до самого моря та, власне, Адріатикою. Найвищою горою Мосорських гір є гора Мосор (1330), всьо просто, ніхто ніц з назвами не морочився. Загалом гори невисокі звісно, але для файної знимки нам стане. Саме містечко старезне, як світ. Йому дают 1700 років, з тих часів, як тут поселився на пенсії римський імператор Діоклетіан, але самі містяни кажут, шо ше і до нього тутка життя каламутилося. Але імператор, то, певна річ, імператор. Приїхав, гастарбайтерів нагнав, палац поставив, дорогу поправив, газ в село провів, всьо як має бути. Всі вони такі, імператори, ніц фантазії. Перше містечком завідували римляни. Далі, як то велося тоді в ті неясні середні віки, приходили то одні, то другі і все шось від тотих городян хтіли. То тюрки, то австріяки, то італійці, то французи. Але ті містяни всім казали, же вони хорвати і їх то не інтересує. В них місто-побратим – то наша Одеса, но то можете собі уявити той Спліт. Ти їм слово, вони тобі штири з половинов. Навіть астероїд собі відхапали. Уявіт собі, літає собі десь там біля Юпітера чи де той астероїд, а вже всьо – дача. Спліт 12512 – вже і поштову скриньку присвоїли. Отакі то там людиска живут. А взагалі в тому місті гарно, таки гарно. Один час вони ше були і під Венецією, я вам не сказав, то ті там понабудовували всякого, бо дуже любили туда на природу виїхати. То через ті красоти Спліт занесли в список світової спадщини ЮНЕСКО, як і наш Львів.

Sarma 1

Вечеряти ми будемо стравою, яку в цих балканських горах називають по різному – жапрак, япрак, сарма, самро. То щось середнє між кавказькою долмою і нашими … голубцями! Начинку тільки роблять з яловичини, чи баранини, щоб нежирно було, м’ясо ножем кришать, не мелять, як у нас, і не шкодуют, багато кладуть. Ше завертают в різне листя, яке хто має, але в нашу капусту то не дуже шанують. І ше тоті голубчики менші і сухенькі такі виходять. Готуют їх часто з м’ятою і лимоном. М’ятно-лимонні-сухенькі-тугенькі-м’ясовиті голубчики. Файно з сосом з їхнього  йогурту і всякими зеленими травичками. Смачного!

Залишити відповідь