«А знижка можлива? А якщо без документів? Ми беремо для себе, нам можна останнє, найдешевше?». Питання такого плану ми чуємо досить часто. Настільки часто, що це і стало поштовхом до написання цієї статті. Отож, як розплідник формує ціну на цуценят. Для початку давайте узгодимо значення термінів «розплідник» та «цуценя». Саме через різне трактування слів, які ми промовляємо один до одного і виникає більшість нерозуміння між людьми. Якщо річ проста, наприклад ложка, то і слово, яке її описує ми розуміємо більш-менш однаково. Зі стільцем уже складніше – він може бути на одній, двох, трьох, чотирьох і більше ніжках, чи й взагалі без ніжок, зі спинкою чи без, мякий чи твердий. Але запитайте десяток пересічних людей, як вони розуміють слово «консенсус» – і отримаєте десяток відмінних трактувань.

«Розплідник»

Офіційно ви можете зареєструвати розплідник навіть не маючи жодної собаки. До речі, будь-який тип юридичної особи ви також можете зареєструвати без засобів виробництва і навіть без бізнес-ідеї. Тому наявність статусу розплідника свідчить лише про те, що певна особа працює під егідою певної федерації і погодилася у своїй роботі дотримуватися правил цієї федерації. Не більше. Не зовсім той образ, який виникає в уяві, коли ви чуєте слово «розплідник», правда? Чогось бракує. А саме – собак, вольєрів та іншої матеріальної бази, і ще якоїсь не завжди зрозумілої метушні, яку узагальнено називають племінна робота. До речі, термін «племінна робота» ми також розглянемо.

Почнемо з собак. Одна собака – гарна кількість для приватного будинку, але це не розплідник. Аж ніяк. Навіть з офіційними паперами розплідника. Принаймні, не у розумінні цієї статті. Дві собаки – чудова кількість для приватного будинку і базова кількість для кінолога-початківця. Але не для розплідника. Дві корови – це не молочна ферма. Три собаки – непогана кількість, аби почати серйозно освоювати професію. Є така професія – кінолог-заводчик. Ця людина поєднує знання історії породи, генетики, анатомії, психології, ветеринарії, репродукції та акушерства, дієтологіі, хендлінгу, грумінгу, іншого непотребу, а ще зазвичай гарно вміє чистити власноруч побудовані вольєри і вигульні площадки. І все ж три собаки – це ще не розплідник. От чотири – уже так. Невеличкий, але уже здатний проводити вище згадану племінну роботу. Яка дуже швидко приведе до того, що кількість собак збільшиться до шести і більше, і от тоді – так, тут уже зовсім доречним стане термін «розплідник».

Чи може людина отримувати і продавати потомство від своєї єдиної собаки? Звичайно, може. Чому ж ні? Особливо, якщо на сусідній вулиці живе інша людина, у якої також є єдина собака протилежної статі. У батьків цих цуценят навіть можуть бути «титули»! Що таке «титул» і з чим його їдять я детальніше розповів у окремій статті. Наразі вам достатньо знати, що затрати на отримання «титулу» становлять незначну частину у фінальній ціні цуценяти і аж ніяк не збільшують її вдвічі-втричі. Точніше – не повинні її збільшувати, що трапляється доволі часто. Отож, цуценята народяться, і придбати їх зазвичай можна буде за ціною навіть нижчою ніж ціна розплідника. То навіщо ж платити більше, абсолютно логічно запитаєте ви? І я відповім – немає потреби. Ви можете спокійно брати такого песика. Він буде їсти, пити, гавкати, по своєму любити вас. У нього гарантовано буде чотири лапи і хвіст. Цілком ймовірно, ваша родина також щиро полюбить його. Цуценята з розплідника – це лише для тих диваків, які затято хочуть мати певність, що маленький білий і пухнастий згусток енергії (а у дитинстві вони всі такі) з часом виросте у генетично здорового породистого пса «як на картинці», а не перетвориться у «якесь воно не таке і поводить себе дивно». От і усе. Це єдине пояснення різниці у ціні. Певну таку впевненість може дати тільки та сама «племінна робота». Для проведення якої розпліднику потрібно мати певну матеріальну базу.

Утримуючи четверо і більше собак вам просто необхідно побудувати і підтримувати у належному стані мінімум три житлові вольєри, один великий прогулянковий вигул, пологову кімнату, карантин, кухню та комору для зберігання харчів. Це обов’язковий мінімум. Пологове і карантин облаштувати з опаленням, у комору поставити одну-дві морозильні камери, кухня – бойлер, плита, мийка, стіл, вода, каналізація. Під усе це потрібно виділити землю. Можна почати з десяти соток. Це також як мінімум. Як ви розумієте, матеріальна база – це значні інвестиції і витрати у подальшому її утриманні.

«Цуценя»

Сука – у кінології це геть не лайливе слово – самостійно знайшла собі правильну достойну пару, виносила, народила, виростила і доглядала цуценят, а ми у двомісячному віці просто передали їх новим господарям. Так уявляють собі цей процес геть незнайомі з кінологією люди. Ви ж здогадуєтеся, що насправді не усе так просто? Без правильної в’язки не буде правильних цуценят. Без допомоги людини під час пологів частина потомства не виживе. Без пильного нагляду у післяпологовий період частина потомства не виживе. Без вчасного прикорму і наступного вигодовування частина потомства не виживе. Без грамотного ветеринарного догляду частина потомства також має великі шанси не вижити. Звісно ж, за цуценятами потрібно регулярно прибирати, виносити їх на сонечко, мінімально адаптовувати до людини. Якщо відсторонитися від усіх вищезгаданих процесів – виживе двоє-троє диких цуценят. Можливо. Саме тому собаки і народжують більше цуценят, це реакція виду на високу смертність. Для виживання та зростання здорових цуценят потрібне активне залучення людини з її ресурсами. Якщо у вас є собака і ви хочете від неї цуценят, будьте готові відмовитись від відпустки. І додати ще одну за власний рахунок.

Загалом собаки мають сильний імунітет. Є не так багато хворіб, з якими вони не можуть дати раду самостійно. Але такі хвороби є і особливо чутливі до них, звичайно, собачі діти. Ці хвороби без складного, тривалого і дорогого лікування зазвичай закінчуються летально, тобто смертю пацієнта. Аби цьому запобігти, були створені вакцини. Цуценя до досягнення двомісячного віку вакцинується тричі недешевими вакцинами. Дешеві вакцини – не діють. Якщо вакцинувати неграмотно або ж не тими препаратами – теж не подіє. Про комплексний вітамінний підкорм також слід не забувати, інакше є високі шанси познайомитись з такими термінами як дизплазія, рахіт чи дистрофія. Та це уже тема для іншої статті.

Кожне «законнонароджене» цуценя має ветеринарний паспорт, метрику про походження та імплантований електронний ідентифікаційний чіп. Звісно ж, ці дрібнички також додають до вартості копійчинку.

«Племінна робота»

Дуууже об’ємний термін. Люди вчаться цьому роками. Профі вчаться усе життя. Тому опишу дуже поверхнево. Перш за все потрібно правильно відібрати племінних собак. Це мають бути не просто відмінні собаки, це повинні бути яскраві особини, потенційно здатні покращити породу. Дуже непросте завдання навіть для заводчика з багаторічним досвідом. Це майже неможливо побачити, це потрібно відчути шостим кінологічним чуттям. Ми також помиляємося. І тоді знову починаємо усе спочатку. Можемо помилитись неодноразово. 

Відібраний молодняк, звісно ж, потрібно правильно виростити, обійшовши усі підводні камені. Отримати експертну оцінку – це не забаганка, без цього федерація просто не дасть дозволу на в’язку собак. А без дозволу ваші цуценята будуть офіційно вважатися безпородними і назавжди випадуть з розведення. Бажано отримати оцінку від кількох експертів, у кожного з них своє бачення і кілька думок допоможуть сформувати завершену картину. Для отримання думки експерта (це теж професія і, до речі, досить поважна) ми приймаємо участь у породних виставках. До виставки собаку потрібно підготувати, цей кінологічний захід має строгий регламент та чіткі правила експозиції учасників. Можна зробити це самостійно, у цьому дуже допоможуть курси хендлінгу. Або ж можна довірити це професійним хендлерам – так, є навіть така професія. Підготовка собаки до базового рівня зазвичай займає кілька тижнів, для успішної участі у заходах міжнародного рівня потрібно докласти значно більше зусиль. Це уже спорт. Експерти оцінюють екстер’єр, поведінку, потенціал собаки за п’ятибальною шкалою. Тільки ті собаки, які отримають найвищу оцінку «відмінно», зможуть отримати допуск до розведення. Усі інші – до племінної роботи не допускаються. Участь у виставкових заходах – дуже платна. Та й просто затратна – транспорт, проживання, харчування, etc.

Але от, ваша собака успішно здолала усе вищесказане. Можна починати шукати їй пару. Звісно ж, у вас повинні бути специфічні знання. Ви маєте бачити плюси-мінуси своєї суки, розуміти, яким генетичним матеріалом це можна виправити чи навпаки, закріпити. Це своє знання та розуміння трансформувати в уявного кобеля і почати його пошуки. Зазвичай власник кобеля бере за його послуги перше, потенційно найкраще цуценя, його ще називають аліментим або правом першого вибору. Або ж частіше йому сплачується вартість такого песика грошима. Отже, ви розумієте – народилося шестеро, вирощуєте шістьох, доглядаєте та вакцинуєте шістьох, але вам належить лише п’ятеро. Ще один нюанс – дуже часто, майже завжди власник кобеля проживає не на сусідній вулиці і навіть не у тому ж населеному пункті. До нього ще потрібно дістатися, що у свою чергу спричиняє додаткові транспортно-логістичні витрати. Часто розплідник утримує власного кобеля чи двох. Це аж ніяк не дешевше, але, як правило, власний кобель пасує обраній розплідником генетичній лінії, а також є своєрідною візитівкою.

Сука завагітніла, вагітність просувається гарно. Ви забезпечили правильне харчування, вітаміни, потроху готуєтеся до пологів. До речі, племінним положенням федерації дозволено отримувати від суки цуценят лише між другим та дев’ятим роками життя. З річною перервою між виводками. Собаки живуть до п’ятнадцяти років, з них два роки дитинства та юності, сім племінної роботи, і ще п`ять-шість років почесної пенсії. Звісно ж, пенсія виплачується за рахунок відрахувань, свого часу включених у ціну цуценят.

Племінна робота включає ще купу нюансів, на тему яких окремі люди захищають дисертації. Не буду зупинятися детально, нам достатньо просто знати, що нюанси є і деякі з них спричиняють окремі витрати. Як от членські внески Кінологічної Спілки України.

Врешті, перейдемо безпосередньо до формування ціни. Тут немає жодної магіі, професійний розплідник – це суб’єкт господарювання, ми маємо витрати і вперте бажання їх компенсувати. Орім вищеописаних витрат є ще й очевидні – собак потрібно якісно годувати, лікувати, доглядати. Це повинен хтось робити. Ці хтось – це ми, заводчики. Ця робота для нас – не хоббі, не розвага. Розплідник – це наше основне місце праці, наша основна професія. Ми працюємо тут щоденно. Без вихідних. Під час Різдва, у Великдень, на Новий рік і замість Дня народження. Часто – без відпусток. І як кожна притомна людина, хочемо отримувати за це винагороду. А от про прибуток, вірте чи не вірте, воля ваша, у кінології тільки мріють. Успішний розплідник майже завжди покриває свої витрати. Усі інші – існують виключно на ентузіазмі власників.